Вже зовсім скоро ти будеш стояти в черзі або штовхатися щоб набрати «святої води», і бажано першим чи першою… Ну, бо вся благодать зверху… І бажано, щоб була з воском… то важливо, не знаю чому, але важливо. І байдуже, чи ти будеш на Літургії, чи ні, ти прийдеш по «святу воду»… Бо всі йдуть… Як ти будеш її використовувати, то вже інша історія… Звичайно, вона в тебе десь там буде стояти цілий рік… і коли тобі буде погано, ти будеш відчувати духовну чи фізичну слабкість… Ти почнеш скидати сірники… Поженеш до бабки на віск чи яйця, всяку іншу «швидкопоміч»… Ти забудеш про цю святиню, яка стоїть у твоєму серванті чи креденсі…
Після штовхання за «святою водичкою» ти поїдеш стрибати в ополонку, так би мовити, очищатись від гріхів, але… я тебе розчарую… краще йди до таїнства Покаяння, тобто до Сповіді… Але ти будеш стрибати в ополонку під спів колядок, «смальнеш якогось доброго алкогольного трунку» і закусиш шашликом і … байдуже, що на це будуть дивися діти… Таке християнство… Чи його імітація… Головне фото у соцмережах… Але все ж таки mission impossible…(думаю, ти пам’ятаєш цей фільм)…
Твій Бог не для цього прийшов на річку Йордан і хрестився від Івана Христителя, УЯВЛЯЄШ НЕЕЕЕЕ ДЛЯ ЦЬОООООГО.
Ти розчарований… Співчуваю… Але свято Богоявлення про твого #_забутого_Бога, який хоче бути присутнім у твоєму житті… Він прийшов, щоб ти уподібнювався до Нього, Він прийняв тебе в число вибраних через таїнство Хрещення, пам’ятаєш… «… у Христа хрестилися, в Христа зодягнулися… В Ісусі Христі ви всі – одно» (проч. Рим 6,1-11).
Ми – одне ціле в Христі. Хоч як дивно це звучить – Божими помазаниками, Божими дітьми. Сини Божі в Божому Сині – Ісусі. Яка велика гідність нам дарована! Яка відповідальність!
Не лити води у християнстві… це значить наповнити своє життя Богом, а не символами, традиціями… бо що з цього, що ти маєш освячену воду, Стрітенську свічку, зілля, «святиш Паску» чи «спасівський кошик», але… це не приводить тебе до Христа… не лий води, будь не номінальним, а живим християнином…
